Микола Віталійович Лисенко (народився 22 березня 1842 року в с. Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської губернії — помер 6 листопада 1912 року у Києві ) — український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч.
До найвідоміших творів Лисенка належать музика гімнів «Молитва за Україну» та «Вічний революціонер», котрі зокрема виконував хор К. Стеценка під час Свята Злуки, опери «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» та інші. Лисенко створив численні аранжування народної музики для голосу й фортепіано, для хору та мішаного складу, а також написав значну кількість творів на слова Т. Шевченка.
Його талант відзначали багато видатних постатей української історії, так за висловлюванням М. Грушевського «…він безсмертний. Він був вищим творцем краси, володарем чистих насолод мелодій». Іменем Миколи Лисенка названі провідні мистецькі установи України, такі як Львівська національна музична академія (1903), Харківський академічний оперний театр (1944), Колонний зал Національної філармонії (1962), Київська спеціалізована музична школа (1944), Полтавське державне музичне училище.
29 грудня 1965 року поруч з Національною оперою України на Театральній площі було відкрито пам'ятник М. В. Лисенко. Українським музикантам щорічно присуджується Премія імені Миколи Лисенка. Періодично в Києві проводиться Міжнародний музичний конкурс імені М. Лисенка.
Художник відтворюючи історію славетної України не міг не звернути увагу на видатних українців, близьких нам за часом. На картині з самого лівого боку ми можемо побачити легендарних науковців Сергія Корольова із Житомира і академіка Валентина Глушко із Одеси без роботи яких були би неможливі досягнення людства в космічній галузі і автора слів гімна України Павла Чубинського, з міста Борисполя, без творчості якого само існування незалежної України залишалося би під питанням.
