Нестор Літописець
(народився  близько 1056 року у м.  Києві — помер близько 1114 року  у Києві) —  преподобний, київський літописець та письменник-агіограф. З 1073 чернець Києво-Печерського монастиря. Автор Житій святих князів Бориса і Гліба та Феодосія Печерського. Вважається упорядником (за іншою версією автором) Повісті врем'яних літ. Помер і похований у Києво-Печерському монастирі.
 У церковному календарі день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця припадає на 9 листопада. Цього дня в Україні, починаючи з 1997, відзначають День української писемності та мови. 
  Після смерті Феодосія прийшов до монастиря, ігуменом якого був Стефан, що прийняв Нестора, постриг його й вивів на диякона. При урочистому відкритті мощей Феодосія 1091 був однією з головних дієвих осіб. Житіє Нестора вперше з'явилося у друкованому Печерському Патерику від 1661.  Згодом воно ввійшло у «Четьї-мінеї» Тупталенка (народився у грудні 1651року м. Макарів, Київщина — помер 28 жовтня 1709, Ростов) — руський (український)  церковний діяч, вчений, письменник і проповідник. 
   На картині художник застав  Нестора за створенням легендарної Повісті минулих літ. Повість минулих літ — літописне зведення, складене в Києві на початку 12 століття, пам'ятка історіографії та літератури Київської Русі. Оригінал (першопис) «Повісті минулих літ» до наших днів не зберігся. Збереглися лише пізніші списки. Під «списком» розуміють «переписування» («списування») з іншого джерела. Найдавніші з них — Лаврентіївський, переписаний 1377, що охоплює події до 1110, та Іпатіївський (Іпатський), переписаний на початку XV ст. з доведенням розповіді до 1117. Відомі три редакції «Повісті минулих літ»: перша — складена ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором із літописних зведень поч. XII ст. з доведенням розповіді до 1113; друга — ігуменом Видубицького монастиря Сильвестром у 1116; третя виготовлена у Видубицькому монастирі 1118 для Мстислава — сина Володимира II Мономаха.