Олександр Довженко  народився 10 вересня 1894 р. в с. В’юнище на Чернігівщині у родині неписьменних селян. Навчався у місцевій початковій та вищій школах. У 1911 р. ступив до Глухівського вчительського інституту. 
   Після закінчення інституту у 1914 р. учителював у Житомирі, Києві. У 1917 р. вступив до Київського комерційного інституту на економічний факультет. Захопившись революцією, служить у петлюрівській армії.  За це у 1919 р. засудили його до ув’язнення в концтаборах. Однак його врятували. 
У 1920 р. приєднався до КП(б)У, з якої згодом  виключений.   У 1921р. направили за кордон на дипломатичну службу(Варшава, Париж, Лондон). У 1922-1923 рр. живе у Берліні, обіймає посаду секретаря генконсульства УСРР у Німеччині. По поверненні в Україну, влітку 1923 року, оселяється у Харкові. Відвідує недовго засідання «Гарту», у Харкові у той час єдиним драматичним мистецтвом був театр, а Довженка театр не цікавив. З 1925 року р. стажист по агітфільму «Червона Армія». Від’їжджає до Одеси закінчувати фільм, де влаштовується режисером на кінофабриці. У 1926р. створив за своїми сценаріями перші фільми «Вася-реформатор» і «Ягідка кохання». 
 Перший серйозний успіх прийшов у 1929 році після виходу на екрани фільму «Звенигора». «Звенигора» була сенсацією 1928 року, але водночас це був початок особистої трагедії Довженка — за цю стрічку, та згодом за фільм «Земля» його будуть постійно звинувачувати у буржуазному націоналізмі. У 1930р. одружується з акторкою Юлією Солнцевою. 
 У 1933р. переїздить до Москви, а потім на Далекий Схід. У 1935р. його нагороджують орденом Леніна. На початку війни потрапляє в Уфу, потім т до Ашхабаду. Іде добровольцем на війну, як кореспондент газети «Красная армия». У 1943р. завершує кіноповість «Україна в огні», яку Сталін заборонив. До останніх днів живе в Москві, працює на «Мосфільмі».  25 листопада 1956р. помер у Москві. 
 Твори: 
оповідання «Воля до життя» , кіноповість «Зачарована Десна», кіноповість «Земля» (сценарій втрачено, спогади про сценарій і фільм), оповідання «Мати» ,оповідання «Ніч перед боєм», кіноповість «Повість полум’яних літ» , Нащадки запорожців (драматична поема), кіноповість «Україна в огні», кіноповість «Поема про море», кіноповість «Антарктида», кіноповість «Арсенал», кіноповість «Щорс», кіноповість «Мічурін» ,п’єса «Життя в цвіту», «Щоденник» (1941-56), Оповідання «Сон» та інші.
    Великий Чарлі Чаплін писав «Слов’янство поки що дало світові в кінематографі одного великого митця, мислителя і поета – Олександра Довженка.»