Пилип Орлик (1672—1742) — політичний діяч, соратник гетмана Івана Мазепи. Після смерті Мазепи був обраний гетьманом Війська Запорозького в 1710—1742 рр. у вигнанні.
Був високоосвіченою людиною свого часу. Знав багато мов. 1698 р. він стає кафедральним писарем Київської митрополії, 1700 р. — писарем Генеральної військової канцелярії, 1706 р. — генеральним писарем. Виконував особисті доручення Мазепи. Займав посаду секретаря Івана Мазепи. Через його руки проходило таємне листування гетьмана з Карлом ХІІ, польським королем Станіславом Лещинським, польськими магнатами та російськими можновладцями. Після Полтавської поразки разом із Мазепою і Карлом ХІІ виїхав у Бендери.
Після обрання Орлика Гетьманом, був укладений політичний Договір — «Пакти й конституції прав і вольностей Війська Запорозького».
Орлик намагався знайти підтримку Швеції, Туреччини та Кримського ханства у боротьбі проти Петра І. У 1712 р. він звертається з відкритим маніфестом до європейських володарів: «козацька нація, що стогне під тиранським ярмом Москви, прагне лише того, щоб домогтися своєї волі». У 1714 р. перебирається до Швеції, але смерть його союзника — Карла ХІІ в 1718 р. — змушує шукати сприяння інших держав.
Останні роки свого життя наполегливо працював над витворенням широкої антиросійської коаліції, розраховуючи на підтримку Туреччини, а також прихильного до нього Станіслава Лещинського і французького двору. Після
Найімовірніше, помер у Яссах в 1742
