Володимирський собор — православний храм на території Херсонесу Таврійського (території Гагарінського району Севастополя) (Україна).  За церковними переказами і історичними свідченнями, хрещення Великого київського князя Володимира Святославича відбулося в 988 році в місті Херсонесі, або Корсуні (так його називали древні русичі, а тепер — Національний заповідник «Херсонес Таврійський» в м. Севастополі). 

У «Повісті минулих літ» преподобний Нестор Літописець згадує про міську соборну церкву: «посеред граду, де збираються корсунці на торг», яка, як припускають учені, могла бути найвірогіднішим місцем доленосної для усієї Київської Русі події.

    Уперше ідея увічнення місця Хрещення рівноапостольного київського князя Володимира була висловлена в 1825 році і належала головнокомандувачеві Чорноморським флотом і портів віце-адміралові А. Грейгу. Саме за його ініціативою в Херсонесі в 1827 році були проведені археологічні розкопки під керівництвом К. Крузе, які виявили руїни древніх християнських храмів, і серед них — залишки хрестоподібній в плані церкви в центрі головної площі міста. 

    На початку 30-х років XIX століття історики Ф. Дюбуа де Монпере і Н. Мурзакевич припустили, що великий київський князь прийняв Святе Хрещення саме в цій базиліці. Таким чином усі хвилювання з приводу визначення місця споруди в Херсонесі храму в ім'я святого Володимира — хрестителя Київської держави, розвіялися, і він повинен був з'явитися над руїнами древньої святині. 

Вже в 1850 році клопотанням святителя Інокентія, архієпископа Херсонського і Таврійського, тут була заснована Свято-володимирська обітель. 23 серпня 1861 року відбулася урочиста закладка собору на честь рівноапостольного київського князя, у присутності Імператора Олександра II і Імператриці Марії Олександрівни. Автором проекту Володимирського собору в Херсонесі був академік архітектури Давид Грімм, за задумом якого храм мав бути зведений в візантійському стилі. Його будівництво тривало 15 років і в 1874-76 роках за активної участі інженера-архітектора М. Ю. Арнольда було завершене. Це був один з найбільших соборів країни (висота — 36 м, загальна площа — 1726 кв.м., діаметр куполу 10,5 м) який може вмістити до тисячі вірян. 

Роботи по убранню храму почалися тільки напередодні святкування 900-річчя Хрещення Київської Русі. Розписати і прикрасити грандіозний собор до знаменної дати не вдалося, тому 13 червня 1888 року до дня пам'яті рівноапостольного київського князя Володимира був освячений тільки Нижній храм в честь Різдва Пресвятої Богородиці, в якому був встановлений дерев'яний різьблений іконостас. У 1888 році почалися роботи по облаштуванню інтер'єру Верхнього храму, керівництво яким було доручено архітекторові Н. Чагину. Розписи і ікони для центрального іконостасу собору Херсонесу виконав академік живопису А. Корзухіна. Крім того в інтер'єрі храму були використані виконані в 50-і роки XIX століття мальовничі твори академіка Т. Неффа і художника П. Рісса, ікони майстрів І. Майкова і Е. Сорокіна. Мармурові роботи (іконостас Верхнього храму, мозаїчна підлога собору, мармурова балюстрада уподовж солеї тощо) були виконані італійськими майстрами Й. Сеппи і братами Баскаріні. Урочисте освячення головного престолу Князя — Володимирського собору вчинив 17 жовтня 1891 року архієпископ Таврійський і Сімферопольський Мартініян (Муратовський), хоча остаточне оформлення храму було завершене тільки в 1894 році.

Під час Другої світової війни Володимирський собор був зруйнований. Роботи по його відновленню почалися у кінці 1990-х років, хоча активний розвиток вони отримали тільки в 2000 році.

  Освячення головного вівтаря відтвореного Херсонесу Свято-володимирського відбулося 3 квітня 2004 року, а вже через тиждень в ньому відбулося Пасхальне богослужіння.