Ярослав Мудрий ( народився близько 981 року — помер 20 лютого 1054 року у Вишгороді. Князь Ярослав Володимирович увійшов в історію як мудрий правитель, далекоглядний дипломат та вмілий розбудовувач, що духовно зміцнив Київську Русь і привів її до культурного піднесення.
Після смерті Мстислава у 1036 році Ярослав об'єднав під своєю владою лівобережні землі, ставши єдиним володарем могутньої Київської держави. 1036 року, за літописом, Ярослав Мудрий розгромив біля Києва печенігів і нібито, на місці перемоги над ними почав будувати у 1037 році Софійський собор. Хоча останні дослідження Софії Київської спростували це твердження літопису.
У 1038–1042 роках Ярослав вів успішні походи проти литовських племен — ятвягів, проти Мазовії, проти прибалтицько-фінських племен ямь і чудь. 1043 року він підготував під проводом свого сина Володимира і воєводи Вишати похід на Візантію. Щоб охороняти свою державу проти нападів кочовиків, Ярослав укріплював південний кордон, будуючи міста над ріками Россю і Трубежем: Корсунь, Канів, Переяслав; а також другу фортифікаційну лінію над Сулою: Лубни, Лукомль, Воїнь.
Під час його правління Київська Русь перетворилася на могутню європейську державу. Завершено розпочате Володимиром Святим розширення меж столиці Русі — Києва. Збудовано Золоті ворота, Лядську браму, Жидівські ворота, Георгіївський та Ірининський собори, завершив будівництво Софійського собору. Створив бібліотеку Софійського собору. За часів його правління також засновано міста Корсунь, Гюргів (нині — Біла Церква), розбудовано Чернігів, Переяслав, Володимир-Волинський, Турів, встановлено династичні зв'язки з королівськими дворами Швеції, Норвегії та Франції. Продовжувалося карбування срібних монет.
В руках князь тримає макет Собору святої Софії — Премудрості Божої — християнський собор в центрі Києва, пам'ятка української архітектури та монументального живопису XI-XVIII століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи. Собор як головний храм держави відігравав роль духовного, політичного та культурного центру. Під склепінням Св. Софії відбувалися урочисті «посадження» на великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод. При соборі велося літописання, були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа церкви Свята Софія. Традиційно вважається, що найбільшого розвитку собор досяг саме в часи правління князя Ярослава.
